Lady O. » Сер липня 28, 2010 11:06 am
Важко писати про цю виставу.
Але слід говорити об'єктивно...
Почну з декорацій, а краще сказати,з сценографічного вирішення. Задум - дуже цікавий, але чогось бракує, напевно руху, пластики, адже на початку сіті - ніби і символічні, але потім, актори просто бігають навколо і шпортаються. Дивно, але виникає враження, що останнім вони просто заважають. Майже ніхто не виправдав для себе прохід поміж цими висячими спорудами, а вибігали, бо режисер сказав. Хоч є і плюси, а саме: не було атрибутики на сцені і актори не мали за чим ховатись, на що сідати, до чого вчепитись, тому намагались витягувати все грою.
А от тепер поговоримо про гру...
Не буду називати імен, але саме ця вистава показала, хто майстер, а хто істерик. Як добре видно фальш поряд із хорошою грою. Різниця майстерності акторів просто величезна. Крику більше ніж потрібно, на страждали, аж голова болить: стогнали, жахались, метушились, бились в груди і що? Це ж Шіллер, а не мильна опера! Не зривайтесь так, а то перші ряди вглохнуть. Краще нехай це буде той внутрішній крик, який душить людину, коли у неї безвихідь, коли слова застрягають в горлі і ти крізь силу говориш. А був вереск і жодного почуття. Немає акторського ансамблю є просто талановиті актори, які помітні на фоні інших - дуже! А ще мене просто вразили міміки деяких актрис - здалось, що я потрапила на сеанс німого кіно, де перебільшення і "гра" - це велике чудо. Це ж Національний театр! Тут має бути "вірю", а не "не вірю". Кривлялись, як могли. Виникло враження, що акторки не мали внутрішніх монологів, не було виправдань для самих себе. Пустишки...пусті очі, пусті слова. Але ж це - Шіллер!!! Купа кусків, які об'єднані лише назвою.
Костюми... Гарно. Стильно. Одягнувши таку красу, вже починаєш перевтілення...хоча можливо комусь цього замало.
І музика... тра-ля-ля-ля...тра-ля-ля... ми будемо водити короля! Настраждались і тут - така веселенька музичка... мило-милом... добре, що інші треки створювали хоч якусь атмосферу.
І на завершення хочу написати про біле чудо, що виходить в кінці вистави та спецефекти... Прекрасно: якась собі алегорія чи то смерті, чи доньки скрипаля... яка ніби грає на скрипці. От скажіти, а що так грають... Навіть, коли це не по справжньому, слід бути плавнішим, ти ж в руках інструмент тримаєш, а не кувалду. Мене, як музиканта - це довело до відчаю. Дівчата пиляли, як могли та ще й з таким виразом обличчя... і під час цього всього "дим ішов прямо в писок" - вибачте за брутальність:)
Задум - неймовірно цікавий...але це не той дим, який тримається купи... взагалі мені сподобалось, але пані, що сиділа біля мене не поцінувала прийом.
Висновок:
це найбільший мій відгук про виставу на цьому форумі:):):) ото я написала:) Я люблю Ваш театр, він такий різний і цікавий. Ви пробуєте і це гарно. Тому і я ходжу до Вас. Не все може бути добре. Але якщо б мене запитали, чи піду я ще раз. Я скажу, що "так2, бо хочу подивитись на майстерність і "ні", бо мені не цікаво спостерігати за фальшем.
Ось так.